Андрій Ілларіонов: За відсутність реформ українці платять кров’ю

[anillarionov]

Анна Романдаш, для «Главкома»
Сучасна Росія має дві великі проблеми: імперська свідомість та відсутність уявлення про право. Так уважає Андрій Ілларіонов, російський економіст, який у 2000-2005 роках працював радником президента Росії. Він каже, що російсько-українська війна була неминучою та планувалася більше десяти років, і саме українці поламали ці плани. Про те, як міняються імперські плани Путіна, Ілларіонов говорив на конференції «Медіа та ідентичність» в Українському католицькому університеті у Львові.

− Усе почалося в березні 1999 року, коли в результаті організованої автокатастрофи вбили В’ячеслава Чорновола, кандидата в президенти України з реальними шансами на перемогу. Ця операція засвідчила мету Кремля: не допустити реальної незалежності України та її руху в західному напрямку. І продемонструвала засоби, які Кремль був готовий застосувати для досягнення цієї мети. Далі була криза довкола коси Тузла 2003 року, а за рік Адміністрація президента Росії почала використовувати форму «на Україні» замість «в Україні». У протистоянні, яке переросло в Помаранчеву революцію, брали активну участь російські спіндоктори, підтримуючи прокремлівських політиків. Усе увінчалось зустріччю Путіна з Кучмою в аеропорту «Внуково» другого грудня 2004 року: російський президент вимагав придушити революцію силою, але Кучма відмовився.
Ключові рішення щодо війни в Україні були ухвалені в червні 2013 року, після того, як Ангела Меркель зняла обмеження на підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом для України. Плани вторгнення затвердили на засіданні Ради безпеки 5 липня 2013 року, а вже 27 липня Путін відкрито сказав про це в Києві, приїхавши на святкування 1025-річчя хрещення Русі. І в той самий день Росспоживнагляд запровадив обмеження на імпорт з України, яка згодом перетворилась на повномасштабну економічну війну. А 9 листопада 2013 року Путін поставив Януковичу ультиматум: якщо той підпише угоду про асоціацію, він спершу забере Крим, а потім – щонайменше вісім областей «Новоросії».

Якби Янукович підписав угоду у Вільнюсі, Путін увів би війська?
Без жодних сумнівів. Гібридна війна тривала вже з липня 2013-го, за чинного й легітимного Януковича. А введення військ – «зелених чоловічків» у Криму – почалося двадцятого лютого, коли Янукович ще був у Києві. В цей самий день Міністерство оборони Росії викарбувало медалі «За повернення Криму». Тож твердження Кремля, що захоплення Криму було відповіддю на Майдан, утечу Януковича й загрозу російськомовному населенню, є банальною брехнею.

Для чого Кремлю зараз Янукович? І для чого ув’язнювати Надію Савченко?
Янукович і Савченко, звичайно, дуже різні люди з різними долями, але у грі Кремля вони – козирі. Карти різної ваги, які за певних умов можна використати. Наявність Януковича говорить про те, що Путін поки що остаточно не відмовився від реалізації сценарію «Новоросія». Якщо, наприклад, щось станеться з керівництвом України чи відбудеться політична криза, Путін на такий випадок має «легітимного» президента. Савченко ж багато в чому стала символом сучасної України та її опору. Її підтримують мільйони людей. Це цінний актив, який Путін за потреби може обміняти.

Чому російській опозиції дають існувати й критикувати владу? Чому Путін не зробить як Лукашенко?
Я б не перебільшував можливості нинішньої російської опозиції. Як на мене, тут Путін показує значно вищий інтелектуальний потенціал, ніж його білоруський колега: він створює ілюзію, що є опозиція, яка нібито бере участь у політичних процесах і потенційно може прийти до влади. Проте реальний вплив опозиції в Росії навіть менший, ніж у Білорусі. Там у виборах 2010 року брали участь опозиційні кандидати й навіть набрали помітну кількість голосів. У Росії це не можливо. У виборах 2012 року жоден кандидат від опозиції участі не брав, на попередніх ситуація була аналогічна. Водночас для заходу створюється ілюзія політичного плюралізму.

Український історик Ярослав Грицак говорив, що найближчим часом у Росії неможлива революція, бо там не відбулося розриву поколінь: молоді росіяни мають ті самі цінності, що їхні батьки, які виросли в СРСР. Чи можлива політична трансформація Росії за таких умов?
Я не згоден, що цінності ті самі. За чверть століття відбулися дуже глибокі й серйозні зміни, тож, якщо хтось думає, що більшість росіян бачить себе будівниками комунізму, це не так. Це нове суспільство з дуже специфічною, але ринковою економікою та ідеологічним розмаїттям. Різні ідеології мають різну вагу, але вони є. До того ж, у сучасних росіян є можливість виїхати закордон, якої не було за Радянського Союзу.
Є зовсім новий феномен. Соціолог Олексій Левінсон із «Левада-центру» наводив результати досліджень, за якими на запитання про російські війська в Україні 36% опитуваних кажуть, що їх немає, а 38% - що війська, може, і є, але російська влада робить правильно, заперечуючи це й обманюючи решту світу. Більше третини країни визнає необхідність публічного обману та брехні. Для традиційних суспільств, радянського зокрема, це абсолютно неприйнятно.
Слід також урахувати цілковите неприйняття сучасним режимом комуністичної ідеології. На цьому не раз наголошували і пропагандисти режиму, і сам Путін. Їхня ненависть до комунізму має тваринний, біологічний характер. Тому описувати сучасний режим як наступника комуністичного не можна, хоч він і є напівтоталітарним.

Путін не намагається відновити СРСР таким, який він був до 1991 року?
Це неможливо, і Путін – достатньо розумна людина, щоб це усвідомлювати. Не можна зараз окупувати Україну і ефективно її контролювати. Якщо він не розумів цього у квітні, коли думав про контроль над половиною України – «Новоросією» - то зараз у нього вже немає ілюзій. Як немає ілюзій і щодо контролю над країнами Балтії. Модель, яку він будує, можна порівняти з матрьошкою. З одного боку, там є нав’язана концепція «русского мира», яка стосується країн із російськомовним населенням. З іншого, є ЄврАзЕС – економічно-політичну спільноту формально незалежних країн, на які Путін може впливати, не включаючи їх до складу Росії. «Сфера привілейованих інтересів», цитуючи Медведєва.

А як же «Новоросія»? Ви казали, що Путін ще не поховав цей план остаточно…
Звичайно. Немає сумнівів, що його амбіції виходять за межі окупованих територій. Але ми не знаємо, які кордони Новоросії він тепер бачить. Були різні проекти – у складі восьми областей і навіть одинадцяти, та ще й зі столицею в Києві. То був перший сценарій відновлення Російської імперії в межах, встановлених Андрусівською угодою 1667 року. Але політична еволюція та опір українців змінили ці плани.

Ви кілька разів прогнозували масштабну інтервенцію в Україну, й жодного разу цього не сталося. Чому?
Це не математичні, а робочі прогнози, розраховані на те, щоб запобігти втіленню планів Путіна. Ці прогнози оприлюднюють саме для того, щоб вони не здійснились. Якщо план таємний, його можна підготувати та втілити, але якщо про нього знають і засуджують, зробити це значно складніше. Наприклад, ми попереджали про анексію Криму та загрозу катастрофи під Іловайськом. Після цього на наші прогнози почали реагувати.
Чи може зараз Путін напасти? Так, може, але немає ніяких гарантій. Воєнний план існує з 2003 року, і це свідчить про виняткове стратегічне терпіння Путіна. Він чекає слушного моменту. А після того, як на Донбасі російські окупанти зустріли опір українців, Путін став набагато акуратніше розраховувати наслідки своїх дій.

Яка ваша думка як економіста: чому, попри виклики Майдану та війни, українська влада не проводить обіцяні реформи?
А чому реформи не проводились раніше? Відповідь: через ідеологію. Свідомість нинішньої української влади така, що вона не в стані проводити реформи. Ці люди не здатні на це. Хоча певні кроки вони таки почали робити. Про це свідчить, наприклад, призначення Еки Згуладзе до Міністерства внутрішніх справ. Але вона приїхала з Грузії, тому її реформаторська свідомість імпортована. Інші ж приклади реформ знайти складно. Наприклад, підвищення тарифів на газ саме по собі не є реформою. Зміна структури «Нафтогазу», ліквідація монополії, лібералізація газового ринку, створення конкурентоспроможних газових компаній – такими могли би бути реформи, але цих варіантів навіть не обговорюють. Тому я доволі скептично ставлюся до можливості серйозних, глибоких і радикальних реформ. Якщо Каха Бендукідзе, який вісім місяців жив в Україні, не зміг переконати владу в необхідності реформ, то ніхто не зможе.
Це означає, що повинні прийти люди з іншою свідомістю. Рано чи пізно вони прийдуть і зроблять реформи… Та поки що українці платять незрівнянно вищу ціну за оборону своєї країни. Відсутність економічних реформ вони оплачують своєю кров’ю.

Чи можна звинувачувати в економічній кризі в Україні війну?
Без сумніву, війна – головна причина кризи, але не єдина. Знищення економіки почалося ще восени 2013 року як частина гібридної війни. Але після року роботи нової влади стало зрозуміло, що однією з причин кризи є діяльність чинного Кабінету Міністрів. Наприклад, рівень оподаткування в Україні колосальний, у кілька разів вищий, ніж в інших державах із таким самим рівнем розвитку. За такого оподаткування економіки не живуть. І ця влада не тільки не знизила, а навпаки – підвищила податки. Тепер багато українських бізнесменів кажуть, що за Януковича їм було легше. І ще одна причина – валютна катастрофа, лише частково пов’язана з війною, адже її головною причиною є бюджетний дефіцит та відмова від реформування фінансової системи.

Рік тому ви говорили, що Україна може піти двома умовними шляхами: Чехословаччини й Фінляндії. Щось змінилося?
Звісно, змінилося. Я наводив приклад Чехословаччини й Фінляндії 1938-39 рокiв, коли потужні агресори напали на обидві країни, щоб узяти під контролю і розділити їх. Чехословаччина відмовилась опиратись і втратила суверенітет, незалежність і територіальну цілісність. Фінляндія, натомість, утратила десятки тисяч людей і частину територію, та зберегла незалежність. Україна після паузи навесні 2014 року поступово почала обирати варіант спротиву. На жаль, не такий ефективний, як був у Фінляндії. Це стосується добровольчих батальйонів і громадянського суспільства, яке захищає свою країну та готове жертвувати собою заради неї. Та нічого подібного немає з боку бюрократії та влади: вона хоче йти чехословацьким шляхом, здаючи країну агресору.

Чому?
Бо значна її частина пронизана совковою ідентичністю. Справа українського суспільства – відокремити совок від влади, й тоді Україна зможе чинити як Фінляндія у 1939-1940 роках.
http://glavcom.ua/articles/29168.html

Краткое изложение на русском:
http://hvylya.net/news/exclusive/voyna-rossii-protiv-ukrainyi-nachalas-s-ubiystva-vyacheslava-chernovola-illarionov.html

Интервью «Студія Захід» Эспрессо ТВ:
https://www.youtube.com/watch?v=1JVOslu-w8U

Краткое содержание на украинском:
http://espreso.tv/news/2015/05/16/eks_radnyk_putina_ziznavsya__scho_rosiya_zatiyala_viynu_proty_ukrayiny_sche_16_rokiv_tomu

Comments

Быть Ñ ÑƒÐ½Ñ‚Ðµ. Кровавой.

[yurko-radykh.livejournal.com]

.

[gipo101.livejournal.com]

Тревожно за будущее Украины с нынешним правительством,есть хорошие слова,но нет дел.Мир Украине конечно помогает но он не может заменить деятельность правительства.

[verolevand.livejournal.com]

Резюме на русском:
http://glavred.info/politika/voyna-rossii-protiv-ukrainy-nachalas-s-ubiystva-chornovola-eks-sovetnik-putina-318318.html
Не знаю, конечно, насколько ясно переданы мысли, по-украински всё-таки сложно читать.

[yurko-radykh.livejournal.com]

Хорошо дополняет. Ð˜Ð¼Ñ Ð¾

[skoleoz-of.livejournal.com]

https://youtu.be/ySq6p_9Nck0

[btclub.livejournal.com]

− Усе почалося в березні 1999 року, коли в результаті організованої автокатастрофи вбили В’ячеслава Чорновола, кандидата в президенти України з реальними шансами на перемогу. Ця операція засвідчила мету Кремля: не допустити реальної незалежності України та її руху в західному напрямку.
Если движение социума зависит от одного человека,то можно рассматривать два варианта-либо человек гений,либо социум отсутствует как феномен.
И ещё:"Это также вопрос менталитета, как ты относишься к своему народу, как ты выполняешь свою работу." Цитата отсюда-http://www.pravda.com.ua/rus/news/2015/05/15/7068049/
Если уже Михеил Николозович так говорит,а он говорит это о сегодняшней власти,то...

Re: можно рассматривать два ва�

[eugene naumovich (from livejournal.com)]

Отнюдь нет. Общество может быть в точке бифуркации, например.

[kiyanin2015.livejournal.com]

АН, в следующий раз, имея дело с "профессиональными" украинскими журналистами, настаивайте на том, что в украинском языке Ваша фамилия пишется с одной буквой "л" - "Іларіонов", а не "Ілларіонов". А еще лучше с такими "профессионалами" с полуграмотным языком, как в этом ролике дела не иметь.

[valeryich2000.livejournal.com]

Вообще-то имена собственные не изменяются(и в произношении тоже), и не переводятся на другой язык. Это правило.
Вопрос, как написать исходное слово иностранными буквами остаётся, но если есть возможность написать в исходном виде - всё сохраняют.
Например, у фамилии Кузнецов есть иностранные смысловые аналоги - Шмидт, Смит, Коваль.
Но при перводе он останется Кузнецовым, со всеми исходными буквами.

[zapisnyk.livejournal.com]

Причина отсутствия реформ в Украине вовсе не в некой идеологии совка в умах "элиты". У текущей "элиты" нет никакой идеологии.
Реформы не делаются потому, что свои миллиарды "элита" получила на крайне перекошенном экономическом и юридическом пространстве. Они просто не знают, как работать в условиях конкуренции, прозрачности ведения бизнеса и равных правилах для всех.
Каха Бендукидзе, я думаю, только первые 4 месяца объяснял им что реформы - это хорошо для страны и людей. Потом он понял, наверно, и вторые 4 месяца объяснял, что ребята, реформы - это хорошие возможности для вашего личного бизнеса. Но "элита" труслива и боится отойти от бюджетной кормушки. И у Кахи не было аргументов на такой случай.

Обновляемый плейлист выстуÐ

[(Anonymous)]

Обновляемый плейлист выступлений Андрея Илларионова:
http://www.youtube.com/playlist?list=PLQCNBmoI3E5mNtYH9hXcx2U78-IYi4nQo

"Студія Ð—Ð°Ñ Ñ–Ð´" Андрій ПіонткÐ�

[sj-brevis.livejournal.com]

Re: "Студія Ð—Ð°Ñ Ñ–Ð´" Андрій ПіонтÐ�

[Юлия Бондаренко (from livejournal.com)]

Влияние санкций Запада на экономику РФ и отказ ВВХ от фундаментальных целей касаемо Украины. По этим двум важнейшим пунктам у Андрей Андреича и Андрей Николаича мнения различны, причём диаметрально. :)

[jlazarovici.livejournal.com]

Для меня тоже загадка, как молодой Яценюк с такой прекрасной биографией оказался таким совдеповско-нудным....

[t-o-tretiak.livejournal.com]

Разве только Яценюк?
Практически все чиновники рангом директор департамента и выше, практически все депутаты. Большая часть людей участвовавших в Евромайдане также социалисты по своим взглядам. По мнению большей части общества вся проблема в олигархах. Для развития Украины нужно забрать все у олигархов и все будет хорошо.

Любые попытки даже намекнуть на необходимость сокращения перечня документов разрешительного характера, натыкаются на непонимание доходящее до оскорблений. Любая попытка сказать о необходимости либерализации рынка газа встречает непонимание.
Непонимание вызывает также тезис о необходимости прекращения торговли с агрессором или о необходимости начать воевать до конца, а не прятаться за минскими договорами.

Если бы не смерть "Небесной сотни", добровольцев и военных, то я бы просто ждал падения этой страны как смерти неизлечимо больного, но подвиг и смерть небесной сотни и добровольцев делают такую позицию предательством.
Откровенно говоря я не знаю что делать.

[kiyanin2015.livejournal.com]

следующее поколение комсы

[hang-hai-zhe.livejournal.com]

Возможно, в его биографии и отгадка. Он был воспитан чиновниками советского поколения.

вопрос...

[oleksii-repair.livejournal.com]

Андрей Николаевич... Как вы оценивание вероятность того, что ряд структур, таких как батальон "Азов, ДУК ПС финансировались/создавались пророссийскими/российскими структурами?

Re: вопрос...

[t-o-tretiak.livejournal.com]

Я не Андрей Николаевич, но эти версии сродни теории заговора.
В первые дни войны именно добровольческие батальоны вынесли на себе значительный груз этой войны. Пока отдельные военные части сидели и ждали приказа или еще хуже сдавали БМП сепаратистам, добровольческие батальоны начали освобождать населенные пункты. Без них все было бы как в Крыму.
И даже сейчас ситуация на фронте очень отличается там, где стоят добровольцы или бывшие милиционеры.
Мне кажется достоверность таких суждений равна нулю, а распространение такой информации - способ дискредитации добровольческих батальонов. Эти батальоны вместе с волонтерами это то на что путин не рассчитывал и где он существенно просчитался.

[bondo-avadov.livejournal.com]

Есть сосед, но нет главнокомандующего, нет власти, нет правительства, - нет государства. Есть система с чиновниками, но нет законов - нет правосудия. Есть украинский народ в своём большинстве, но нет у него своего государства со всеми своими структурами - сосед не хочет уходить, не хочет возвращать им их дом: говорит, что это также и его дом, поэтому крышей этому дому будет служить только лишь продолжение крыши от их главного дома.

И Запад об этом слышит уже с очень давних пор, сосед и ему об этом постоянно напоминает. Поэтому Запад и не очень вмешивается в их семейные дела: семейность ещё и подтверждается согласием украинского народа не ссориться между собой из-за каких-то пустяков. Ведь, не соит умирать ради этого. Ради мира. Но вечно умирать - пожалуйста - это же не каких-то три-пять месяца интенсивной, но отпорной и решающей войны. Тем не менее, случилось так, и цивилизованный мир на всякий случай машет этому соседу своим указательным пальцем, держа его по направлению вверх. И то, лишь для того, чтобы тот не пожелал продлить свою ту крышу и в других направлениях, особенно в западном, не счёл их, мир этот, за фраеров, а видел в них также крепких пацанов - у вас ни банков... да что там, банков,... да у вас даже и элементарных зажигалок для сигарет - никогда не производили!

Вот, что должна предпринимать Украина, уже после всего этого?! После того, что продолжает себя и свой народ обманывать тем, что вернёт Крым, вернёт Донбасс, и не потеряет больше ни одного клочка земли - постарается...? Неужели не понятно, что даже после полной победы над многовековым режимом Кремля, Крым не вернётся в Украину?! В лучшем случае, он станет самостоятельным субъектом. Кому захочется в современном мире, с его перспективами, иметь свой политический центр среди не только неспособных защитить его от геополитических внешних врагов, но и, как для них оказалось - и это факт с этими правителями в Украине, считать их обществом более низкого уровня - периферийным, разменным, как за чертой оседлости? А после этих событий, это же касается и Донбасса, и Абхазии, и, скорее уже, Южной Осетии. Молчу об остальных... Вообще, многое в мире изменится не в пользу сегодняшних руководителей государств цив.мира.

Что касается Украины сегодня - думаю, что у неё есть внутренних два пути, победить в этой войне, иначе и внешней поддержки не будет, - это, Бороться всем государством, не водя вес мир за нос, либо же очень сложный путь - народу Украины организованно долго и уверенно давить на власти страны. Ничего не бояться. Не пройдёт, значит также организованно снести всё на своём пути, победить коррупцию у себя в стране, а тем самым и внутреннего врага, не выходя из состояния анархии до полного конца и до всех назначений временных глав, где это потребуется - президентского аппарата, всего правительства, всех гос и инфраструктур. При этом не допуская беспредела в стране, строго наказывая за это всеми демократическими подходами и инструментами. Но второй путь, при его осложнении, не должен касаться "ЛиДНР", если этого не потребуется. Этот путь также сложен и тем, что Порошенко уже успел укрепить свои позиции от подобного рода давления, а также и возможных бунтов против теперешних властей. Поэтому, лучше этого максимально избегать, но при этом не забывать, что с каждым днём Кремль укрепляет свои позиции в стране, в том числе и руками нынешних властей этой страны.

Перевод

[glocester-road.livejournal.com]

Гугл-транслейт как правило очень добротно переводит с украинского на русский: https://goo.gl/s41ARu

Спасибо

[aillarionov.livejournal.com]

http://aillarionov.livejournal.com/819535.html